пʼятниця, 3 липня 2009 р.

Коростишів. Дорога, автостоп.

...П'ятниця.... 16:30 .... я ще в гуртожитку.

Вирішив свої проблеми, і тепер я вільний
Перший день змагань (Чемпіонат України з техніки пішохідного туризму ) майже пройшов, а я ще в Києві :(

Їхать сьогодні чи завтра зранку?
Набираю Тошу пару раз. Не бере слухавку. Вирішую їхати сьогодні...
Після позавчоряшніх так би мовити "млинців" грошей не залишились ( НЗ не рахуємо), тому спосіб трансферу вирішується сам собою - автостоп.

Доїзжаю до "Дачної" на тролейбусі. В пошуках хорошого місця рухаюсь вздовж Брест-литовського шосе. Стоплю неактивно. Тим часом з'явилась, прогнозована мною, "п’ятнична" пробка, яка тільки погіршувалась.

Тут я зрозумів, що залошив, і почав стопить активно, та вже було пізно. (Драйвери виявляють дуже слабке бажання зупинитися, коли рухаються в пробці). Ситуація якої я остерігався і якої намагався уникнути виникла у мене перед очима :(
Довго просувався вперед (так психічно легше) і дійшов до якої типу зупиночнки. Вирішив стопить на тому місці до перемоги. Я не знаю скільки часу я там простояв (мабуть хвилин 40-50), але за цей час тільки одна сім’я на мікроавтобусі виявила бажання мене підібрати та їм виявилося не по дорозі.

Застопив драйвера до Кочеріва (поворот на Радомишль) і подумав, що мені головне вискочить з цієї пробки, а там щось застоплю. І як показала подальша історія - не помилився.
Тут потрібно окремо описати об’єкт:
Драйвер років 55, Трішки лихачив на дорозі, незважаючи на те що гальма в його старенької "копійки" були слабенькі. Ну і само собою моя пасивна безпека на даному транспортному засобі забезпечувалась просто накинутим ремнем безпеки :)

Короче в 19:40 я був в Кочереві (поворот з житомирської траси на радомишль ).
Місце для стопа прекрасне: достатньо інтенсивний рух, нормально обочина і скидання швидкості в населеному пункті. Результатом цього став швидко застопений опель із подружньою парою, які їхали через Коростишів. Те що треба. Уже о восьмій вечора я стояв біля кам’яного надпису.
Потім була дорога до кар’єра і пошук нашого табору....

Далі буде... :)

четвер, 2 липня 2009 р.

"похідні млинці"... :)

Вчора ввечері зібрались у Ані поїсти млинців під показ фотографій з нашого травневого походу в Крим та з виїзду "полазить на Соколі". Ну і як водиться випили вина.
Ми це Аня (логічно правда? :-) , Артем, Ілля, Паша і я. На жаль не зміг приїхати Антон.
Сиділося добре та наближалась 10-а година вечора (в Ані в гуртожитку відвідувачам дозволено бути до 22-ої) і нам довелося залишити це гостинне місце.
Але душа бажала свята...
Смеркалось...

І тут колективний розум і моя кмітливість придумали план подальших дій...

І вже в районі 11-ої вечора ми були в мене в гуртожитку. Дійові особи ті ж, тобто я і ще чотири людини (скількох я ще ніколи не заводив в гуртожиток). Сприяло те, що Рома (з моєї кімнати) сьогодні ночував не тут. Всю нашу, куплену перед цим в "Сільпо", провізію щоб не виникали лишніх проблем закинули методом "вірьовка з п'ятого поверха" :)

А далі...гітара, пільмешки, салатик...і ... зелений змій. В подальшому вечір проходив під девізом "Я борюсь з дитячим алкоголізмом. Я знищую горілку в собі"

Видели ночь, гуляли всю ночь до утра,

Світало...

Зятажні бої з зеленим змієм закінчувалися на балконі в кінці коридору, на який ми винисли каремат. Там Ілля, Паша та Я і зустріли схід сонця.

Після того як ми побороли ворога, Ілля ще декілька разів увімкнув пісню "День победы". І ми, з відчуттям виконаного інтернаціонального обов'язку, полягали спать. Це було вже після 6-ої години ранку.

Млинцево-алкотрешерська операція завершилась нашою перемогою! Ура!

P.S. В результаті млинцевої операції у Тохи з’явився новий підпольний псевдонім :-)