Сюдячи з блогу я подох в карпатьському поході :)
Але все не так херово - просто я забив :).
За більше ніж півроку сталося дофіга чого як чудового та приємного, так і не дуже :(
Якщо притримуватись хронології, то...
Ну то похід таки закінчився, і закінчився вчасно і з чудовим результатом. Ми пройшли заплановану програму максимум, ще й трішки потоптали горгани. Більше розповідать не буду - згодом хочу зробить окремий пост ... надіюсь не через півроку :)
Мене все таки не вигнали з універу і я майже здав сесію :)
Влаштувавсь на роботу. Блджад я майже енікейщик :(
Ну ясен пень я забив на таку роботу :) Хоча дечому корисному я там научився.
А, забув сказать я знову почав учить UNIX. Спочатку Линукс, а потім перейшов на FreeBSD - тепер я Бздун:) На цей вибір також вплинув учасник мого походу Кірюха Спіцин - за що йому ДЯКУЮ :)
Літній сезон я злив і просидів в палючому Києві замість гір. Причина банальна - бабло :(
В кінці літа НЕСПОДІВАННО сталась х**ова подія - на Алтаї в поході під керівництвом мого тренера - Антона Наконечного, зірвалась зі льодовика зв"язка з трьох чоловік: сам Антон, Наташа та Аня.
Результати роботи комісії з розбору нещасного випадку можна почитать тут http://www.tkg.org.ua/node/19164
Ну а якщо коротко, то я скажу свою звичайну приказку: "Могло бути і хуже!"
В кінці вересня забив на роботу, та зосередився на вивченні UNIX'a.
Жовтень пройшов під егідою гонок та автостопа.
Спочатку була гоночка "Київський екстрим - 2010". Ми з Ромою Ткачиком зайняли "почесне" 12 (із 20) місце. Зате наші пацанчики, Артем та Паша зайняли 1-е місце, а Іллюха з Богданом Грабцем 3-е. Молодці!
А через тиждень ми поїхали на Х-Крим. Ми це я, Рома та Ігорьок Дяченко. І наче все було прикольно, нівіть попри нефіговий дощ, грязь та холод, але... Але моїм колінам несподобалася ця вже друга гонка за тиждень і вони сказали: "Баста" :) Результат - через півсуток я вже буквально неміг іти. Як сказали в лікарні - перенавантажив звязки :(
І це сука надовго - на "Київському Листопаді" в мене коліна ще боліли. Я манав їхать на Х-вінтер.
А через тиждень ми поїхали до Ані в гості, в Луцьк. Хто потягом, а я з Пашою автостопом. Якось сидівши в Ані вдома я подививсь на карту і побачив що відстань від Луцька до Бреса всього якихось 200 км. А я давно хотів там побувать... пари в пн-вт можна і закосить :)
Оптимально в цьому випадку було їхать в Брест і повертатися через Ковель, але я вирішив проїхаться ніфіга не оптимальним маршрутом, але побільше по сусідні державі. Ну і приїхав в середу в 4 ранку, а оскільки я жуть як хотів спать, то і в середу я не пішов на пари:)
А забув сказать - на всю дорогу Лучцьк-Брест-Мозирь-Овруч-Київ я взяв соточку ☺ української валюти, так навіть ще й остались декілька тисяч зайчиків і 10-15 гр, а я ще й для одного екскурсію в музеї брав, мажор ☺
Можливо колись напишу пост про цю невеличку спонтанну поїздку :)
А в грудні я влаштувався на нову роботу. Конторка займається хостінгом, реєстрацією доменів, аренда серваків, колокейшен, LIR, оптовий провайдінг...короче нормальна, годна контора. Безпосередньо з лінуксом працюю мало, в основному займаюсь доменами та клацанням в браузері, але із лінукса ☺.
І так ми дійшли до кінця першої десяточки ХХІ-століття :)
31 грудня 5-а година вечора. Сівши на Видубичах на маршрутку 310 та трохи поспавши по дорозі, виходжу на своїй зупинці "Дачна" в ніч і ...
Я десь на Дніпровському шосе...
Походу потрібно було вірить власній памяті, а не питати в довідці про маршрутку на Н.Безрадичі - цей блядь ремонт автовокзалу, винудив мене запитать нову платформу для маршрутки. А правда була близько - №309, а 310 відїжджає від Дніпровського шосе якраз у тому місці де я виплюнувся і їде дальше селами.
Вогні мікроавтобуса віддаляються по дорозі крізь якесь село. І це не Дніпровське шосе, а просто якась дорога ... Навколо нікого... Де я? Це ніфіга не те місце куди мені потрібно...
... Стою я значить без карти, без компаса без ніфіга. Оглядівшись бачу наступну картину: шосе позаду мене, дорога відділяється від нього та проходить через село (сюди поїхала маршрутка), на в"їзді стоїть здоровий дерев"яний хрест. Де я? ...
Дзвінок Антону нічого не дав. Повертаюсь на шосе і проходжу вздовж нього. Зустрічаю 2-ох парубків у костюмі адама та куртках із баришнею - ясен пень вони готові до Нового року і питать щось в них безглуздо. Зустріч ще двох людей (ще тверезих:) не проснила ситуацію. Доходжу до генделика "Трипілля" - память підсказує що я на правильному шляху, але скільки до дачного кооперативу, вона мені не підсказує. Ну значить будемо стопить - one shot - one head - Я зупиняю першого ж драйвера, який виїжджав на дорогу неподалік від мене :)
Проїхавши 5-10 км разом з водієм знаходимо правильну "Дачну" :)
А далі було святкування Нового року. Дякую Наташі за конкурси, Антону за гостинний прийом, а Паші та Артему за компанію.
А в 20:21 наш поєздатий паровозик повіз нас на зустріч Кримським горам. Так начинались альпсбори про які я можливо напишу пост згодом (Ви теж десь таке вже читали ? ☺ )
А далі - педалі :) Прийшла сесія і я
Немає коментарів:
Дописати коментар