понеділок, 10 жовтня 2011 р.

Покатуха додому :)

Вирішив я тут з'їздити додому.

Пора б уже, а то не був там з середини липня :(

Так ні щоб просто поїхать на автобусі чи поїзді та за потреби використать таксі захотілось ще покататься на велові :)


Ви знаєте, а ідея мала навіть якесь раціональне підгрунтя :)
1. Я в пт. мав звільниться пізно, а тому їхать поїздом виглядає досить раціонально ніж варіанти з автобусним сполученням (хоча як сказать
2. Я живу на іншому кінці рідного міста від вокзалу - все одно доведеться брать таксі. Тут хочеться сказать що від автовокзалу я живу за 5 хв, тому 1 довід не виглядає таким переконливим :)
3. Поїзд до Ромодана + 28 км вела має виходить швидше ніж потяг до Хорола + вел/таксі.
4. Ні ну блджад це ж прикольно :)


   Ну в загальному почалось як завжди швидкі збори (прикиньте нічого не забув :) швидкий вибіг, швидко кручу педалі на Південний вокзал.
   Цікаве почалося коли я приїхав на вокзал, доїхав до вагона і відповідаючи на репліку провідника мов вел має бути упакований , сказав перевертаючи його мов ща все буде... і пацан до успіху йшов :)
   Щоб упакувати вел потрібно знять переднє колесо яке в мене на гайках (не хочу мінять щоб напряжніше було сп***ить, але все таки потрібно:). Отут почалися веселощі.
   Справа в тому що я зазвичай возив із собою окремий ключ на 15, а цього разу вирішив що обійдусь мультитулом, але не фартонуло - ключ на мультитулові ніяк не міг захватить далеко не нову, добре зажату гайку...
  Так продовжувалось недовго, не далі ніж час відправлення потяга. Подальші потуги відкрутить гайку я робив уже в тамбурі ідучого потяга :) А гайка все злизувалась ...
  Сказавши собі "баста" пішов шукать по потягу ключі на 15 нормальні плоскогубці. Узнав що в потязі є такий чувак як ПЕМ - поїздний електромеханік, а також те що в моїй частині потяга, у причіпних вагонах його немає :)  Пройшовши вогонь і воду туєву хучу вагонів і відразу 2 поїздних штаби я все таки знайшов його - ПЕМа та їх - великі пасатижі :)  Далі життя пішло по наклонній вверх: гайка через півтори години після відправлення потяга була відкручена, вел спакований, а моє втомлене тіло вклалось поспать на 2 години...
  По прибутті в Ромодан вигрузивсь зібрав вел (уже без пригод) і поїхав по пустинній дорозі в ніч.
   28 км асфальту до Хоролу без одної машини, тільки зустрічний вітер та зоряне небо. Бачив тільки одного велосипедиста і комбайн, працюючий в 4:10 на полі 
   Так і до їхав до рідного дому... в той час коли поїзд вже прибував(прибув) на з/д вокзал Хорола :) - з одного боку довго збирав вел і виїзджав з Ромодана, а з іншого з вокзалу до дому все одно потрібен час щоб доїхать (як на велові так і на таксі, 7.5 км) так що економія часу була, йопта, і поїздка того вартувала.
Назад їхав через хорольский вокзал (173 потяг і не зупиняється в Ромодані) без пригод. А ні, стоп. Мама вмовила поїхать на таксі до вокзала, а не власним ходом, а я і повівся. Ну його нах квест "запакуй вел у "Калину"" більше так робить не буду.
Знову дізнався що провідники не знають правил, щось натякали мені на вантажну квитанцію. Далі все просто потяг - Київ - робота...


Просмотреть покатуха додому :) на карте большего размера

Немає коментарів:

Дописати коментар