Сходили на Алтай

Пройшло вже трішки більше ніж дофіга часу як ми прилетіли в Київ, а я пока ніяк не "родив" поста на тему "як я провів літо" "як ми сходили на Алтай".

Ну настав час щось написать...

Почати хочеться з цитати відомого вам дяді Льоші (Олексій Келін) із звіту:

"так сложилось, что в команде уже устоялась традиция ходить походы на грани горных и пеших"

Ну ми так і ходили наш похід третьої категорії складності на Алтаї, район Катунскі білки, на грані між пішохідним та гірським.
Довжина вийшла порядка 190км і пішохідні трудності в комплекті :)
Сходили 3-и 2А перевала по одній 1А і 1Б, а також первопройшли з перевала вершину 1Б-2А. 

Хребтовка району із маршрутом так би мовити для розуміння
Клікабельно.

Ну то все фігня розпочну з групи.

Наша група це едака збірна солянка перечниця, але всі перці по своєму:)
Хтось може мочить на техніці, хтось на привалах і біваках, а когось плющить постійно :)  Так, так це я про Кравчука :)
А до речі, самі герої:




Кравчук Саня - гітара,
гриби, постійна нірвана...
Офіційно займавсь логістикою.

Лєнка Трегубова - затійниця цього дійства,
по сумісництву керівник походу:)
Офіційно цей, як його, а керівник походу, ну і ще медсестра поневолі :)

він дивиться на вас як на говно :)

Андрій Михайлович Поворознюк
(можна просто "Міхалич" ) - парніша без печалі :)
Офіційно медбрат.

Бодя Грабець - стажер сшивочних справ :).
Шарить шо бензина піпец як мало осталось - дотягнуть би до завтра заброски. Має або приглушені страхи або додаткову кількість пальців, бо заклав він їх багато за снарягу від дяді Льоші.
Офіційно спорядженець.

Андрюха Бузулук - чувак який знає,
що ми будемо хавать ще крім ягід та грибів, а ще він може в пятнадцятий раз спокійно пояснювать чувакам без печалі, що солодкого на вечір не буде, бо його в нашій розкладці ніколи не буває :)

Офіційно завхав і ремонтник.

Ігорь Мельник - щось знає таке чого не знають інші, бо спить в жлобнику, в звязку з цим підсвідомо опасається решти чуваків із сшивок (сам же розказав про свій сон :). Має прямі руки які часто тягнуться до фотоапарата-зеркалки.
Офіційно фотограф і фінансист.

я

Ну і я - роздовбай ще той, по пів привала пишу всяку х-ню в своєму блокноті, грязно матюкаюсь та часто цитую щось. Підготовку просрав начисто - анекдотів заготував трішки менше чим ніфіга (тут може бути ваша реклама:). Офіційно літописець, страховки та зв'язок.

А якщо серйозно, то якимось чином ця і дійсно строката гоп-банда чудово зібралась в групу і класно пройшла похід. Навіть ніхто ні кому мармизу не начистив:)

Район походу чудовий. Звісно з погодою нам пощастило, бо блядь (ну рветься:) коли я пару років назад чув перші розповіді про Алтай в аспекті спортивного туризму, то я подумав ну його на х*й  той Алтай:)

Але ні, воно того вартувало: ліси і озера, скали, сипухи, лід, зарослі карликової берези і болота...


Валиш по лісу з грибами та ягодами, походив трохи поверху, пройшов перевал і знову пішохідний туризм з грибами та ягодами.

Тут хочеться трішки зупиниться і сказать.
Без сковороди на Алтай не ходить!
І ніяких блядь "якщо" :)

Дари природи представлені... та багато чим представлені, сильно покращували харчування групи на маршруті і певною мірою компенсовували деяку обмеженість нашої розкладки по вазі. А якщо буть точними то некисло так компенсовувала.

"...я так не похудаю..." - Трегубова.

Ну тепер можна і до хронологічно-технічної частини підійти.

Група повністю зібралась в Новосібірску, в який добирались хто потягом а хто літаком, і рушили в перший етап подорожі - "ГазельФорд 15 годин дороги".
Проїхавши з ньюансами погранзаставу доїхали до Мульти і далі до Моральника-1 (нашого пропуска не знайшли на заставі де він по журналам уже був зареєстрований, ну короче виписали на місці новий:)

Пакуємся, переважуємо продукти, віддаємо заброску водієві і ...

19:37 - рушили блядь - запис з блокнота

 Ліс, куча лайна і цих як їх "жалких людішек" :)
Рюк 30 кг добавляє пікантності цій прогулянці.
Наступного дня дойшли до "Шумів" між Нижньо- і Середньомультинським озерами, а ще через день зайшли в Мультинский заповідник і піднялись над оз.Н.Поперечне - гуляючого народу сильно поменшало - а все газони сюда не їздять. Ну власне після цього дня відчулась та сама автономність.
Підйом на перший перевал Тайменій1Б  прикрашав дощик який нас накрив.
Вилізши на перевал зрозуміли що от і вона, ночівля, вниз ми вже йти не хочемо :)
Тут варто трохи сказать про сам вузол через який ми пішли звязку перевалів. Ходять його як на такий популярний район, рідко, а по деяким  перевалам інфи трішки менше чим ніфіга, а та що є ну не сильно інформативна :(
Зняли записки з Тайменього 1Б від 2008р (звіту в природі не існує ) і з В.Тайменього 2А від 2006р і то ходили його в рамках траверса хребта.
Розвідали також пер.Сюрприз 2А на який інфи як кіт наплакав, але через нестійку погоду вирішили його не йти.
Про що це я?... А. Другий наш превал, Великий Тайменій 2А пройшли майже без вішання перил - повісили в самому низу 15 метрів в обхід скального скиду -Лєнка молодець, розмотала його.
Далі спуск по долині з тими самими пішохідними трудностями: карликова берізка, болітця, просто хащі, чорниця 2А, порічки 1Б* :)
А далі ще 2 дні підйому по долині на пер.Йолдо 1А, щоправда по тропі.
А забув, ми таки нарвались на лісників і вони таки з нас збили трохи бабла:((дійство відбувається в Катунському заповіднику)
Після того як спустились з перевала нас накрило дощем, накрило добре - прийшлось робить дньовку. Коли прокинулись у воді, то зрозуміли що шатер ми ставить не уміємо :) Але далі все було ОК.
Знову прогон по долинам... Підхід під пер.Мрія2А - "а за мореною знову морена" -  південний льодовик (в нього немає назви) стаяв ну дуже сильно.
По опису сідло на перевалі типу "Стоянка проблематична", але виходячи з планів стать на сідлі було ну дуже привабливо. Ну ми і вирішили залізти :)
Наш шатер звісно на площадку на сідлі не влазив, але ми відгрохали шикарне місце - тепер там все ОК.
Тут ми і прожили 2 ночі. Наступного дня сходили першопрохід на вершину 3240, назвали "60-ти річчя ТК "Глобус". А вже наступного ранку подюльферяли вниз. Проходження верхньої частини гавно ще те - летить каміння :(
Ну і цей я залошив і не здьорнув останній хрест.
Ну а далі ... а далі ми звалились на Дорошколь. Озеро, гори, Білуха...  а вночі під яскравим місяцем це виглядало... ну ахуєнно виглядало :)
І знову спуск долиною, але це спуск до заброски *счастя*.
Коли забирали заброску алтайці на базі спробували нас розвести на бабло, але школа ім.Антона Наконечного зменшила наші витрати :)
... дньовка...хавка, хавка, хавка ... цукерки, печеньки, ліпьошки, млинці, пирожинка з шоколадною пастою ... Остання і стала причиною визивання Ігоря, бабушки, іхтіандрів. Ну ви зрозуміли? - По халатності використали банку із порушеною цілісністю упаковки.
Ну короче тяжко -важко :) а за 2 дні дійшли до нашого останнього перевалу Буревісник 2А.
Перевал "по класиці" має репутацію вбивці, бо по льоду летить каміння (сторона підсвічена). Тому підйом був по сипусі і спустились пи по сипусі :)
Спуск був по боковому гребеню який сильно розрушений і комради ззаді часто умудрялись пострілювать - мстили за все хороше :)
Отак 400 метрів вверх і 800 вниз і вуаля, ми в басейні Аккема.
А дальше з'явились товпища народу і чим далі, то більше.
Спустились в дол.р.Аккем і сходивши радіально під льод.Аккемський і помилувавшись Білухою при заході сонця і повалили в Тюнгур.
Тут же зустріли групу Моренка, харьківчан, вони йшли "пішохідну" пятірку.

Спимо..не в тому терміналі :)

... кафе, баня, "Газель", кафе, "Газель",вокзал, прощання з поєздатими,"Газель", аеропорт,  літак... а ні стоп, тут з нами, а точніше з Андрюхою Бузулуком сталась ще одна цікава пригода - через ніфіга нечіткий штамп на фото в паспорті він ледве не залишивсь в Росії :) Але все таки його відпустили додому під слова типу "мужик, приїдеш - зроби нормальний штамп" :)

а ну і все пішло далі  літак, аеропорт, маршрутка, метро і додому в гуртожиток.

От і казочці кінець, а хто читав той або молодець ну або хай іде робить роботу замість читання говноблогів. Потрібне підкреслити :)

Но спускаемся мы с покоренных вершин...
В.Висоцкий

UPD: звіт про похід http://www.tkg.org.ua/node/24250