В процесі поїздки ми якось мало стикалися з іншими проявленнями галицького діалекту[4], а от ровер запам"яталось з поїздки.
Учасники дійства:
1. Люда Кісліцина
2. Максим Шлінчук
3. Андрій Данилейко (я :)
Дати 28.06-1.07.02013р
Маршрут мандрівки:
Київ - Львів на потязі 111ОВелочастина:
28.06 Львів - с.Старе Село (замок) - с.Видники - с.Коцурів - с.Романів. ~43км
29.06 с.Романів - с.Підгородище - с.Стрілки -с.Свірж (Замок) - Перемишляни - Унів - Унівська Лавра - Якторів - Словіта - с.Велика Вільшаниця - Золочів (замок) - с.Сасів - р.Західний Буг. ~95км
30.06. с.Сасів - Підгірці (замок) - радіалка до монастиря - Підгірці - Загірці - Олесько (замок) - ст.Ожидів
~35км
Електричка Ожидів-Здолбунів
В Здолбунові
Здолбунів-Київ на потязі №14
Схематична карта маршруту
* в даному опусі мінімум історичних і інших відомостей про відвідані об"єкти, розгорнуту інформацію можна знайти по посиланням в "Джерелах"
Про цю поїздку ми подумували з Людою давненько, але якісь потуги в підготовці динамились тим що я ніяк не міг по різним причинам, об"єктивним та не дуже, купить собі вела (мій старий украли ще минулої осені)
Епопея з покупкою завершилася на Specialized Hardrock sport disc 29 17.5" за тиждень до виїзду. І я ним довольний :)
Таким чином в цій поїздці було два ідентичних вела у мене і у Макса, навіть багажники виявились однаковими (хоча один з них позичали :). Тільки різного кольору:)
З покупкою вела худо-бідно закрутилась і підготовка. Купили які-не-які квитки "туда", такої ж якості квитки "назад", почали позичать відсутню снарягу і т.д.
Звісно що така підготовка закінчувалася дозаливанням точок на GPS за 10 хвилин до виходу :)
До речі цього разу в мене була можливість поюзать навигатор Garmin gpsmap 62s. І я спробував цього разу карти на основі OSM [5]. І не прогадав. Для львівської області вони були досить високої якості, і краща ніж за ту векторну карту, невідомого походження, якою я користувався раніше (а вона теж нічого). Із суттєвих недоліків тільки не завжди позначені річки, що для мене дуже важливо, а в цілому я дуже радий що використав її.
Отримав геморою із заливанням кириличних вейпоінтів в мапсорс після google earth + ozi - показувались тільки знаки питанням. Допоміг gpsbabel (gpsbabel -w -i gpx -o mapsource -f to_gps2.gpx -c windows-1251 -F gmgps)
День 1. 28.06.2013р
...Третя година ночі(ранку). Троє велосипедистів мчаться на вокзал розрізаючи ніч (c) Через нашу з Людою затримку виїзду ми вже їдемо на вокзал без суттєвого запасу часу.Одна із канонічних форм закону Мерфі "Если некоторая неприятность может произойти, то она обязательно произойдёт. Более того: если могут случиться несколько неприятностей, то они все обязательно случатся и притом в самой неблагоприятной последовательности."
І що б ви думали? Так і вийшло. На бульварі Дружби народів у Макса залізла цепка між зірочкою і кареткою і стійко не хотіла звідти виходить n напряжних хвилин.
Але зрештою ми вчасно доїзджаємо на залізничний вокзал, зачехляємо байки і сідаємо в транзитний потяг Харьків-Львів. Хоча ні, на цьому все не закінчилося, я ще чомусь умудрився забуть вдома студенський квиток. Короткі переговори, які в подальшому були підкріплені актом корупції і ми всі в потязі. І в четвертій годині ранку засипаємо.
В ночі я взагалі сплю як мертвий, але тут чомусь прокинувся. Виявилось упав Людин вел який лежав одною стороної на боковій третій полці, а іншою на "купейній". На счастя (чи нажаль :) ні по кому не попав, але сусіди почали напрягаться.
Далі схоже з нас трьох тільки я спокійно заснув - мій вел лежав всередині купе, без найменших шансів на падіння.
В 13:25 вивантажуємось на Львівському вокзалі. Розчехляємо і збираємо байки.
Перевірили десантний велосипед і патологічних змін не відмітили, що радує.
Заїзхавши спочатку на замкову гору та помилуватись Львовом, поїхали в місцевий супермаркет "Вопак" на закупку провіанта. У Львові на велосипеді я вперше і тому тут було дещо вражаюче. І це не мощені дороги, які "сильно сподобались" Люді, а куча компактно розташованих вулиць в центрі, без вказівників, що я б робив без GPS?
Першим нашим культоб"єктом були залишки Старосільського замку, який знаходиться в одноіменному селі. До села можна дістатися тягою в напрямку Ходоріва(в селі аж дві зупинки "22 км" і "Старе село", яка ближче до замка)
Ми вирішили доїхати на своїх колесах по Івано-Франківському шосе(Н-09). Щоб виїхать за місто, з центру потрібно весь час рухатись по вул.Зеленій, іноді під гору, орієнтуючись по вказівникам "Івано-Франківськ". Зразу за вказівником із перечеркнутою назвою "Львів" вас чекає різкий перехід від доволі якісного асфальта до ямкуватого(Згодом дорога дещо покращується). До речі по краю Зеленої вулиці йде відмічена смуга аля велосипедна доріжка, але вона ніяк не позначена знаками.
Із шосе Н-09 в Старе село є два з"їзди. Я вирішив заїзджать через другий- він із кращим покриттям, але трішки довший. Пропустивши перший вказівник звертаємо через 4км на другому направо і спускаємось в долину відразу до замку. Хоча для велосипедистів можливо естетично приємніше звернуть на першому повороті і проїхать через все розлите по долині село.
Забув. Зробили зміїний укус на одній із ям Франківського шосе, а коли підкачували переднє колесо відламали пиптик Presto - камер залишилась стаціонарно накачаним і доїхало так до кінця:) Це до речі єдиний прокол за поїздку.
Про замок можна більше почитати тут. Хочу тільки додать що реставраційної діяльності ніякої в теперішньому 2013 році не видно і надії на 2015 рік ми не побачили. А побачили ми тільки залишки колись могутнього і як говорять найбільшого за площеї замку Львівщини. В середині мурів тільки паслися гуси і лоша. Погуляли, відпочили і далі в дорогу.
Наступним замком має стати Свіржський, але схоже не сьогодні. День котиться до завершення, а нам ще треба стати на ночівлю (ми ночуємо в наметі).
На автомобільному чудо атласі знаходжу суцільну чорну лінію (грунтовка? гравійка?) між Романівом і Свіржем, тому вирішили їхати тудою замість пожвавленої дороги крючком через Бібрку. Участок дороги Водники-Коцурів-Романів представляє собою суміш розбитого асфальту з гравійкою, яка перетинається з дорогою Кам'янка-Бузька - Бібрка (Т-14-25) біля с.Подгорище. Саме в с.Подгорище ми помилково звернули та набривши води виїхали назад в Романів.
В Романові почався пошук міфічної "гравійки". На околиці села знайшли чудовий малинник біля дороги, який затримав наш рух:) Спробував запитати місцевих про дорогу, вони нас послали, але я був не впевнений куди :) (ми хотіли на с.Свірж).
Так закінчився пошук, ми забили і стали на ночівлю неподалік Романіва в лісочку - тут виявилась симпатична бесідка.
А навколо нас були Гологори — таке низькогірне пасмо, і та дорога яку ми шукали мала б його перевалювать. Хочеться сказать що і по решті маршруту рельєф теж пересічений і відчувається що це Прикарпаття.
День 2. 29.06.2013р
Прокинулись раненько. У вранішньому тумані навколишні краєвиди здавалися ще більш гірськими.
Від місця ночівлі повертаємося до вже знайомого нам с.Подгорище і далі по досить приємній асфальтованій дорозі через с.Стрілки доїзджаємо до Свіржа.
Прямо з дороги в селі видно замок який нависає над ставом. Виглядає дуже гарно.
Щоб під"їхать до "офіційного" заїзду до замку потрібно підняться по дорозі на гору і повернуть ліворуч. Але Вам туди не нада - ворота зачинені, а пішохідний хід перегороджує приварена труба (пішоходам не заважає, але з велами напряжно). Для роверів є чудовий варінт типу "дирка в заборі". Знаходиться вона зі сторони дороги по якій ми приїхали на половині схилу.
Сам замок був зачинений і всередині нам його подивиться не вдалося, хоча ззовні він виглядав доволі цікаво. Більше про замок у Свіржі.
Перекусивши неподалік замку вирушаемо в напрямку Унівської Лаври.
Сама лавра знаходиться можна сказать на окраїні Уніва, але туди ведуть вказівники, тому знайти доволі просто.
Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу - єдина в Україні греко-католицька лавра, а їх в Україні всього 4. На відміну від Києво-Печерської і Почаївської (в Святогірській я не був) туд доволі не багато паломників, і сама вона менш пишна. Приємне спокійне місце в уголовині поміж заліснених пагорбів (тільки не забувайте одягаться згідно правил: штани і т.д). Ще тут можна набрать смачної води. Джерело міститься під великим престолом в підземеллях церкви. Звідти вода тече під мури до криниці під каплицею. В ній вміщена фігура Богородиці.
Далі прямуємо на Золочів. Щоб не робити крюк через с.Унів проїзджаємо вгору через сільські вулички та грунтову дорогу до гравійки яка йде від лісопилки до асфальтованою дороги між с.Унів і с.Якторів (див. карту)
Після Якторіва виїзджаємо на шосе Львів-Тернопіль, і з переривом на поїдання куплених в селі вишень, мчимося в Золочів.
До Золочівського замка ми доїхали тільки в ~16:30. Відвідування внутрішнього подвір"я замку платне, а головне лімітоване по часу. Для дорослих і студентів вартість 10 грн.
Замок відкритий для відвідування з 10 до 17год, але каса відкрита тільки до 16 години - тому легально потрапить ми вже не могли:(
Переговори з аргументацією що ми нормальні такі мандрівники здобрена велосипедами, призвела до другого за поїздку акта корупції і ми потрапили на внутрішнє подвір"я замку.
Замкові споруди в непоганому стані, досить приємне подвірья з чудовою бесідочкою в китайському стилі, в якій ми змогли порелаксувать. Дуже позитивне враження від відвідування.
В Золочеві докупились продуктами і попрямували до місця ночівлі в напрямку Бродів (дорога Т-14-13). В с.Сасів повернули праворуч не доїзджаючи моста ч-з Західний Буг і за с.Піски звернули в ліс до річки. Недалеко від цього місця знаходиться витік Західного Бугу і вона має тут глибину ~1м, але в нормальному безлюдному місці, де ми вирішили стать, нажаль був вихід тільки до якогось старого рукава:(
Проте тут було вдосталь чорниць,
День 3. 30.06.2013р
Від місця ночівлі повернулись в с.Сасів та повернувши праворуч поїхали в Підгірці.
Тут нас чекала маленька неприємність: замок працює з 10 до 17, але по неділям з 12 до 17
Вартість входу всередину для студентів і дорослих 10 грн.
Так як ми там були вже о 10 годині, то дві години до відкриття ми провели за поїданням морозива, покупкою магнітиків, огляданням костела Св. Йосипа який знаходиться напроти замку та Підгорецького монастира, вказівник на який ми запримітили під"їжджаючи до Підгірців.
Оглядини замку не зайняли багато часу так як для огляду доступно тільки подвір"я та південна частина муру. В цілому замок в поганому стані. Якщо його обійти з тильної сторони спустившись в низ то можна побачить захоплюючу картину.
Із Підгірців вирушаємо до с.Олесько із його знаменитим Олеським замком.
Для скорочення шляху до шоссе Київ-Чоп виїзджеємо зрізаючи через с.Загірці по гравійній дорозі.
Шоссе без сумніву має гарне покриття і не дивлячись на пожвавлений рух, по ньому приємно їхать на велосипеді, т.я. край асфальту теж в нормальному стані. Не тривіально тільки заїхати із окружної дороги на дорогу в саме с.Олесько.
В с.Олесько інформаційні щити та вказівники не дадуть Вам промайнути мимо повороту на замок.
Сам Замок розташований на пагорбі серед боліт. Внизу пагорба чудовий парк, в кінці якого можна набрать води із джерельця: їхать в кінець парку і шукать берези, до витоку підходять сходинки з двох сторін.
В середині, в залах 2-ох поверхів організована досить цікава виставка експонатів. Мабуть самою вражаючою є здоровенна картина «Битва під Віднем» Розмірами 8х8 метрів.
Час роботи та вартість квитків можна подивиться на сайті Львівської національна галерея мистецтв [5].
Після Олеського замку у нас ще зберігались надії побувать в Дубно або в Таракановському форті. Для цього нам потрібно було встигнути на електричку в Ожидів - це найближча до Олесько станція.
На станцію ми встигли, але тут нас чекав облом: в роздрукованому нами розкладі станція Ожидів значилася, але фактично тут ця електричка не зупинялася і ми помахали їй платочком
№806 -це "швидка" чи "комфортна", не знаю як точно електричка, і вона зупиняється не скрізь. З розкладу на сайті http://railway.lviv.ua/
На цій чудовій і пустинній станції ми дочекалися наступної і останньої електрички та доїхали на ній до Здолбунова. Коротать час на станції було безідейно тому ми поїхали відпочить біля приміського озерця. А в цілому враження від Здолбунова відповідне: райцентр + з/д вузол.
Далі все зовсім нецікаво потяг до Києва здобрений недовгим сном і не заїжджаючи додому їду на роботу вджобувать.
Для довідки, вся поїздка нам коштувала менше 400грн плюс сувеніри.
Ці та інші фото в слайдшоу:
>
Джерела інфи:
1. http://www.autotravel.ua/blogs/4e99d82aa3210/ - Орест Зуб "Замками "Золотої Підкови" Львівщини" 2011р2. http://www.vix.com.ua -- 11-12.08.2012г. Велопоход "Золотая подкова Украины"
3. http://zelenyj.biz/ - РОВЕР - велосипед4. http://aratta-ukraine.com -Словник галицького діалекту
5. http://gis-lab.info/data/mp/ - Карты OSM для Garmin
5. http://lvivgallery.org - ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ. Тут є розклади.
6. http://www.castles.com.ua - сайт "Замки та храми України"7. http://www.velokiev.com/forum/viewtopic.php?t=7192 -- схожа покатушка "Золотая подкова Украины"
8. http://dyak.com.ua/2009/04/28/стільське-свірж-львів/ - покатушка львівян в якій вони місили грунтовку, яку я не знайшов
